
Свого часу мені пощастило побувати у штаті Аруначал-Прадеш, про який йдеться у попередньому дописі. Там брав участь у зйомках індійського фільму “Rangoon”, відповідно й отримав офіційний дозвіл на перебування у цьому штаті. Щоб іноземцю туди вʼїхати, окрім індійської візи треба ще й оформлювати спеціальний дозвіл на вʼїзд в Аруначал-Прадеш. За мене все зробив Боллівуд, тож проблем з цим не було

Перше, чим вразив Аруначал-Прадеш – своєю красою: високі гори, річки, джунглі і віддалені від цивілізації “дикі” гірські села (на фото), де ми зупинялися для зйомок і їздили там з воєнізованою охороною. Дійсно, чим далі від цивілізації, тим більш дикі там місця і навіть племена.
Штат хоча й красивий, колоритний, але постійно відчувалася напруга. У кожному містечку чи великому селі зустрічалися блокпости з військовими, проїзд для чужих автівок тільки по перепустках чи дозволам навіть для індійських туристів. І це було за 100 км від індійсько-китайського кордону.
Зйомки фільму у цьому штаті тривали місяць, тож трохи мав змогу поспілкуватися з місцевими і відчути різницю з традиційною Індією. На питання місцевим, хто їм ближче Індія чи Китай (бо зовнішньо вони схожі на китайців), всі звісно відповідали – Індія. Китай місцеві не люблять бо усвідомлюють окупацію Тибету, а Індію назиають “мама Індія”.
Ще мене вразило, що у більш-менш продвинутих селах, де є електрика, інтернет, школи, хороші асфальтовані дороги до речі, молодь освічена і добре розмовляє англійською і гінді, тож проблем у спілкуванні не було.


Для довідки, штат Аруначал-Прадеш Китай вважає своєю історичною територією, тому й зазіхає на нього. Вся ця історія з спірними територіями почалася ще з часів Британської Індії і триває досі. Китай час від часу засилає туди свої диверсійні групи щоб напакостить (як нам це знайомо) і намагається вмикати свою пропаганду, але місцеві не ведуться. Тому доволі специфічний, небезпечний, дикий і водночас красивий і колоритний штат.
На фото з власного архіву місцеве населення Аруначал-Прадеш у традиційному вбранні, природа штату і відео з репетиції народного танцю навколо вогнища, що вже можна побачити у фільмі.