​​Карма-йоґа і війна

​​Карма-йоґа і війна

Юлія Філь

2023 рік нас дечому навчив – навчив не чекати дива і не сидіти на валізах в очікуванні Перемоги. Така позиція із самого початку була хибною хоча б тому, що передбачала, що хтось там зробить все за нас, нехай це буде Бог, непереможні ЗСУ, американці чи Пес Патрон. 

І нехай кожен з нас робив, що міг, кожен на своєму місці, та невиправдані очікування змушують задуматися ще раз про стратегію нашої діяльності під час війни. Індійська філософія приходить тут на допомогу, а зокрема карма-йоґа, якої вчив Кришна Арджуну в третій главі Бгаґавадґіти.

Карма-йоґа – це духовна практика дії. Її можна розуміти дуже прямо і спрощено як благодіяння, що веде людину до звільнення. Але в контексті війни такого розуміння недостатньо. Ми всі донатимо й займаємося найрізноманітнішими видами благодіянь, та зараз самими благодіяннями вже не переможеш, а тому треба трактувати карма-йоґу в більш глибокому розумінні, як про неї йдеться в Ґіті.

Війна ввійшла в таку фазу, де наша перемога не очевидна. Зараз майже немає раціональних причин, чому ми маємо перемогти – Україна не налагодила воєнне виробництво в достатньому обсязі, Трамп маячить на американському горизонті, рф нарощує свою воєнну міць, а її сірі схеми, що забезпечують ВПК, тільки розгалужуються. Ми в ситуації тотальної невизначеності і навіть безнадії, бо проєкту перемоги немає й кінця війні не видно. Чи привід це скласти лапки? Ні, це не про нас. Тоді як себе психологічно і духовно налаштувати на поточну ситуацію, коли твоє мертве тіло завтра можуть знайти під задимленими завалами багатоповерхівки, коли зима загрожує блек-аутами, наближається мобілізація і не відомо як на довго треба класти зуби на поличку?

Здається, немає жодного виходу, як карма-йожити, тобто робити все, як і робили, але без прив’язаності до результату своїх дій, без жодних очікувань і заглядань у майбутнє. Кожна мить праці – самодостатня, кожна наповнена діяльністю, але незалежна від наступної миті. Кожна наступна мить діяльності відбувається так, ніби вона перша, а останньої просто немає. Чиста дія, чиста карма, плоди якої нам не належать. Так, ніби діємо не ми. Що це дає?

По-перше, карма-йоґа дає можливість накопичувати енергію, не витрачати її на марні очікування й не розпорошувати її, бо кожна наступна мить має бути присвяченою цьому самому незацікавленому діянню, а це означає концентрацію і мобілізацію.

По-друге, карма-йоґа дає результат. Саме так, парадоксально, але незацікавлене результатами діяння дає результат. Чому? Бо кожна мить діяльності дає плід, а ці маленькі плоди складаються у великі. Не наша справа думати, який це буде результат, але він буде хоча б за законами фізики, або карми, якщо хочете. Бо цеглинка до цеглинки колись сформує дім. Сам Кришна як Бог міг взагалі нічого не робити, але навіть він діяв: «У всіх трьох світах немає роботи, яку Я мусив би виконувати; немає нічого, чого Я б не досяг. І ВСЕ Ж Я ПЕРЕБУВАЮ В ДІЇ» (ІІІ, 22).

Впевнена, кожен з вас займався карма-йоґою хоч раз у житті смиренно оформлюючи список літератури до дисертації, що складається з 800 позицій, чи дурні документи на звіт, кожен з вас практикував карма-йогу, розгрібаючи горище у бабусі в селі чи заповнюючи табличку в екселі. У такі моменти здається, що роботі кінця-краю не видно і є спокуса просто її не починати.

Тож хоч і наше світло в кінці тунелю ще не з’явилося, треба просто карма-йожити і пам’ятати, що бабусині горища самі себе не розгребуть. ОМ.