Демониця Тибету 

Склала текст: Юлія Філь 

Хто ця жінка, що розляглася на землі й уся вкрита храмовими спорудами?

Це – демониця (сінмо) Тибету, яка заважала тибетському царю Сонґцен Ґампо (правив з 580 до 650) будувати храм Джоканг у Лхасі. Це дуже відомий храм бодгісаттви Авалокітешвари (Ченрезіга тибетською), покровителя царя, який він наказав спорудити на честь свого одруження з непальською принцесою Трітсун. Проблема з храмом була така, що усі стіни, які будівельними зводили за день, наступного ранку лежали в руїнах. Щоб зрозуміти причину руйнувань, Сонґцен Ґампо звернувся до своєї китайської дружини Веньчен, яка була вправною в геомантії, науці про енергетичну організацію простору, а, інакше кажучи, добре знала феншуй. Вона проконсультувалася з ворожильними картами та виявила, що сама земля Тибету подібна до жінки-демона, що лежить на спині. Тіло її складає центральний Тибет, а кінцівки простягаються вглиб плато – до Амдо на півночі, Гімалаїв на півдні й Кашміру на заході, а місце, де цар збирався побудувати храм – це саме серце сінмо. Перешкодою до будівництв храму Джоканг є те, що земля Тибету в теперішньому вигляді є дикою і неприборканою.

Саме тому Сонґцен Ґампо вирішив спочатку збудувати 12 інших храмів, які б нейтралізували негативний вплив демониці й буквально «пришпилили» її до землі. Їх можна бачити на плечах і суглобах сінмо. В області серця зображений той самий храм Джоканг, який побудували, приборкавши демоницю, а південніше можна бачити загороджений стінами перший буддійський монастир Самьє. Як виявилося, буває не лише сакральна географія місцевості, а й антисакральна, демонічна. Подолати негативний вплив сінмо стало можливо не лише завдяки пришпиленню її до землі храмами, а й через активізацію саме сакральної географії Тибету, адже долина Лхаси також нагадує тіло Будди.