Капала з колекції Музею Ханенків

Ритуальна чаша капала (тиб. thod pa, санскр. kapāla)

Тибет XVIII ст.

Череп людини, метал, позолота, білий метал інкрустація бірюзою і коралами

Інв. 2243 ДВ

Музей Ханенків

Одним із найбільш бентежних предметів мистецтва в колекції Музею Ханенків є тибетська ритуальна чаша капала. Крім незвичного матеріалу – людського черепа – предмет приваблює вишуканою металевою оправою з позолоченими декорами, інкрустацією напівкоштовним камінням та пишно прикрашеною підставкою. Марно шукати однозначну і остаточну відповідь на питання, як використовували чашу. Адже це – ритуальна річ однієї з найбільш втаємничених релігійних традицій світу – буддизму ваджраяни. Людей, які могли би пояснити символіку та значення таких предметів, мабуть, одиниці на всій планеті, та й у тих немає жодної мотивації говорити про те, що належить знати лише посвяченим. Тож залишається задовольнятися крихтами інформації, яку знаходимо в польових розвідках тибетологів та етнографів. Певність є лише у тому, що капала призначена для різних субстанцій – вина, крові, іжі, які в ході ритуалу належало підносити гнівним божествам. Оскільки тибетський буддизм зазнав упливу індійських тантричних вчень, не виключено, що й певні езотеричні (втаємничені) ритуали прийшли саме звідти. У тантричній традиції кров вважається найбільш забруднювальною субстанціє. Саме її використовували в різних ритуалах як символ прийняття всіх без винятку аспектів буття, навіть найбрудніших і найжахливіших. Так тантрики, за їхніми уявленнями, руйнували власне ілюзорне сприйняття світу як дуального, такого який містить в собі взаємообумовлені протилежності – чисте і брудне, добре і зле, низьке і високе. Велика частина сили тантри перебуває саме в актах ритуального порушення заборон, використання небезпечних й одночасно благих рідин, які виходять за межі фізичного та соціального тіла. Не виключено, що деякі буддійські ритуали також були пов’язані з використанням таких субстанцій, або ж їхніх замінників. Тибетські тексти по-різному описують вміст капали. Чеський тибетолог і етнолог Рене Небескі-Войковіц наводить список субстанцій, згаданих у тих чи інших текстах. Капала може містити людську кров або «кров чотирьох видів демонів», або ж у ній перебуває теплий людський мозок з кров’ю, або ж напій безсмертя – амріта, жертовні тибетські солодощі ґторма (gtor-ma), коштовності, шматки щойно розірваного людського серця та інші «ласощі». Деякі тексти говорять про «велику червону чашу» у зв’язку з грізною богинею Лхамо, покровительницею столиці Тибету Лхаси. Чаша мала бути зроблена з черепа дитини, яка з’явилася в результаті інцесту. Попри таке трактування чаші у зв’язку з культом Лхамо, вважається, що для виготовлення капали можуть підійти останки лише буддійського лами, який вів благочестиве життя й свідомо не вбив жодної істоти.

У буддійській іконографії капала є атрибутом гнівних божеств-захисників буддійського вчення – дгармапал. Це ще одна причина, чому ми знаємо так мало про капали, адже тибетці з особливою ретельністю приховують культи захисників і ритуали, пов’язані з ними. Капалу також використовують в практиках візуалізації. За буддійськими віруваннями у ній під час медитації відбувається перетворення вина на нектар мудрості, який стає втіленням просвітленого розуму божества мандали, на яке медитує буддист. Наглядачі музею розповідають, що часом експозицію відвідують послідовники буддійського вчення, які сприймають пам’ятки в помаранчевій залі не просто як витвори мистецтва, а і як ритуальні об’єкти, які хоч і були витягнуті з релігійного контексту, та не втратили своєї святості для них. Хтось може із заплющеними очима довго сидіти на лаві навпроти капали, а хтось навіть опускається на підлогу. Капала – це і важлива ритуальна річ, і високохудожній витвір мистецтва водночас, в якому був утілений як релігійний пієтет майстра, так і вправність його руки. Такий занадто незвичний матеріал, якому належало би бути на місці тибетського небесного поховання,  набув нового життя в позолоченій оправі з металевими доповненнями в місцях зубів та носа, з коралово-бірюзовими вставками в області очей та кришкою з характерним навершям, на якій золотими рельєфними літерами, ймовірно, нанесена одна з найголовніших мантр тибетського буддизму – «Ом Мані Падме Хум». Не меншу мистецьку цінність має підставка, яка промовисто виказує китайські впливи, адже в її нижній частині серед хмарок «чі» ширяють позолочені дракони. Зараз тибетці вже не виготовляють капали з людських черепів – кістку замінила латунь або бронза. Так само, як їхній екзотичний вміст був замінений на вино. Тож з плином часу пам’ятка ставатиме ще більш рідкісною та унікальною.