Буремна сучасність

Почнемо з розвінчання деяких розповсюджених міфів про тибето-бірманське населення Північно-Східної Індії.

 По-перше, парадоксально, але донедавна наги себе нагами не називали і фактично не було жодних нагів.

 По-друге, назва нага для жителів північно-східних штатів Індії походить не від міфологічних змій-нагів, як можна подумати.

Нагами або людьми нага жителі долин називали гірські племена, з якими мешкали по сусідству у віддалених закутках Північно-Східної Індії. Коли британці встановили там свою адміністрацію в 1830 році, вони перейняли назву долилян. Так, етнічні групи, що говорили на різних сино-тибетських мовах й населяли теперішні індійські штати Нагаленд, Ассам, Аруначал-Прадеш й деякі регіони тодішньої Бірми, стали називатися нагами, а головний штат їхнього розселення – Землею Нагів, Нагалендом. Цікаво, що самі ці народи дуже довго не були свідомі цієї назви й самі себе так не називали. Воно і не дивно, бо це 17 різних племен (!), мови яких хоч і належать до однієї групи, але різняться так, що племена не можуть порозумітися між собою. Серед цих етнічних груп найбільш відомими є ао, ангамі, ренгма, народ коньяк, народ чанг, чанкхесан тощо. Жодної єдності ці групи не відчували – навпаки жили автономно, не спілкувалися між собою, а подекуди навіть ворогували, не зважаючи на те, що їхня матеріальна культура, мистецтво і релігія виказує багато спільних рис. Ба більше, навіть племінна ідентичність була під сумнівом, бо головною соціальною одиницею було не плем’я, а село. Воно було на повному самозабезпеченні і майже не потребувало комунікації з іншими селами. «Полювання на голови» в сусідньому племені вважалося важливою справою, яка приносила плодючість у всю спільноту.

Спільна ідентичність нагів усе ж почала формуватися під тиском зовнішніх обставин, а саме після І Світової війни, коли 2000 нагів-«добровольців» були закинуті у Францію як солдати. Почуття солідарності між представниками різних племен дуже зміцнилося, коли вони опинилися так далеко від своїх домівок. Повернувшись назад, вони почали культивувати спільну ідентичність, передавати це почуття іншим. Боротьба Індії за незалежність, а потім утворення незалежної держави в 1947 році, теж сприяли процесу зміцнення спільної ідентичності, бо деякий час у них була свобода обирати, чи входити до складу Індії, чи залишитися незалежними. Парадоксальним чином сепаратизм нагів теж спричинився до зміцнення солідарності, бо далеко не всі вони були прихильниками відділення від Індії й це вкотре об’єднало розрізнені гірські племена, але вже проти сепаратизму.

Щодо назви народів нага, то важко достеменно з’ясувати її походження. За однією з версій, ця назва походить від іншої – «нанга», якою позначали «голих» людей східної Індії і яких Птоломей згадує у своїх працях. У будь-якому разі немає жодної легенди, яка б описувала походження гірських народів від міфологічного зміїного роду.