Дмитро Марков
Нага Панчамі
Як святкують велике свято нагів у Гімалаях
Сьогодні у багатьох куточках Південної Азії відзначають особливе свято – НагаПанчамі. Воно присвячується зміям, нагам в індійській традиції. Шануються наги, могутні напівбоги як індуїстами, так і буддистами та джайнами, а також сікхами. Ці сакральні кобри/ напівлюди напівзмії потрапили і до інших країн: завдяки впливам індійської цивілізації ми можем їх зустріти у Камбоджі і Таїланді і інших країнах Південно-Східної Азії, а через буддизм ці священні істоти знайшли місце у пантеонах і культах Кита. та Японії.
В Непалі Нага Панчамі відзначають сьогодні з особливим розмахом. У Непалі, що відомий своїм синкретизмом і співіснуванням різних релігій, нагів шанують як індуїсти так і буддисти часто одночасно і разом. У непальських містах і селищах влаштовують святкові процесії на честь нагів, вішають картинки із зображенням цих божественних кобр над входом у будинки; спеціально для змій у полях, на краю ланів лишають у тарілочках молоко і мед. Давній храм пагода Чангу Нараяна поблизу м. Бгактапур є один із центрів фестивалю. Нагам також підносять молитви, зображення їх прикрашають квітами. Вважаться що у відповідь наги дають захист і добробут. А ще, як істоти що асоціюються із водою, вони дарують дощ і врожай.
В індійській традиції загалом, у тому числі і в південно-азійській традиції, наги істоти за своєю природою амбівалентні: їх шанують, і їх же стороняться. Цікаво, що у творах англійця,що любив і надихався Індією і її культурою Р. Кіплінга – змії виявляють саме таку свою суперечливу суть. В індійській міфології з’являються часто як помічники головних богів: король нагів Васукі огортає шию Шиви, а його брат Шеша слугує троном для Вішну; вшанувавши Будду, саме гігантська кобра, наг, закрила від дощу своїм розкритим капюшоном Вчителя під час медитації; інша буддійська історія змальовує як книга Праджняпараміти сутри була здобута легендарним філософом магаянцем Нагарджуною: він відправився у підводну мандрівку до короля нагів, що і передав сутру.
У Непалі як індуїсти так і буддисти пов’язують нагів із самими початками країни. Звісно, герой епосу, помічник Вішну, але водночас «антагоніст» Гаруди неминуче б вшановувався послідовниками дгарми, але місцева традиція стверджує що у прадавні часи Непальська долина була озером, в якому мешкали священні наги. В індуському варіанті міфу (Непал Махатмья) країну на місці озера створює Крішна (за допомогою Шиви), а в буддійському міфі це бодгісаттва Манджушрі, що прийшов сюди адже на водах лотоса самопроявилася мудрість Будди у формі лотоса, що випромінював світло (цю історію розповідає Сваямбгу Пурана). І в обох наративахнаги – священні істоти що допомогають Будді і богам. Цікаво, що на деяких мініатюрах до Сваямбгу Пурани, Будда Шакьямуні мандрує до Непалу саме ставши на нага. В пізніші часи саме до ступи Сваямбгу, що була зведена на місці чудової квітки, приходили знані священники і королі, щоб просити у нагів дощу у часи посух. Вважається, що князь Катманду 17 ст. Пратап Малла, навіть мав здійснити таємниче підземне паломництво, увійшовши у підземелля через тантричне святилище поряд із ступою. Там він здобув від буддійського святого, який у самадгі перебував у печері, нагамандалу, що і врятувала країну від засухи. Саме тому біля ступи Сваямбгу, біля якої є і святилище нагів. Також під час Нага Панчамі тисячі непальців відвідують ступу щоб и проявити повагу до священних кобр.
Вже згадуваний храм Чангу Наряна не випадково є одним із центрів фестивалю нагів під час Нага Панчамі. У вівтарі скульптура Вішну що ширяє на Гаруді, який згідно з міфами несе нага у дзьобі. Гаруда і наги, що посварилися через володіння еліксиру вічного життя, завжди перебували у ворожнечі, хоч і сам Вішну намагався врівноважити їх. У буддійській же традиції Непалу – Гаруда і наги замирилися завдяки милосердю і мудрості Авалокітешвари, який знищує будь-які протиріччя. Визнавши безмежну мудрість бодгісаттви, бог Вішну, запросив його сісти на свої плечі. Так вони і піднялися в небо: шию Гаруди оповив нага, на спині Гаруди сидів Вішну, а на його плечах Авалокітешвара. Таке зображення досить рідкісне і називається Харіхаріхарівагана Локешвара, а виникнення цієї легенди непальські буддисти асоціюють саме із пагодою Чангу Нараяна.
